Моє портфоліо

Педагогічний портрет учителя

Що таке моє вчительське життя? Велика утома, велике напруження, великий клопіт і, мабуть, велика насолода.

Учитель – це завжди творець. Інакше не може бути. Тому педагогічна праця, як жодна інша, потребує органічного єднання професіоналізму та високих душевних якостей. Володіти  найсучаснішими методами викладання, знати свій предмет сьогодні мало, необхідно створити атмосферу добра, зацікавленості, творчого пошуку, викликати в дитячій душі прагнення глибше зрозуміти ту чи іншу життєву істину, торкнутися найтонших струн їхніх сердець, учити не розминатися з правдою, мати особисту думку, любити Батьківщину. А за цим – щоденна, постійна  праця над собою.

 Свій авторитет серед дітей потрібно постійно доводити, вдосконалюючи свою педагогічну майстерність та професіоналізм, тому що вчитель - це не тільки професія, це - доля. Школа - не просто місце, де я працюю. Школа - це моя друга домівка.

Мені дуже поталанило з учнями! Серед них мені зустрілося багато непересічних, з оригінальними думками, наполегливих, яскравих, шляхетних, витончених... У багатьох своїх учнів я вчуся, багатьма я захоплююся, бо вони неймовірні.

Перед деякими шанобливо схиляюся, вражена не лише їхньою талановитістю, а й виключними людськими якостями. Мені довелося з деякими з них проводити наукове дослідження, і я хочу висловите подяку цим дітям за те величезне творче вдоволення, що я отримала, коли працювала э ними. Всі вони — моя велика гордість.

Бути вчителем - це мій шлях! Я ще не пройшла цей шлях до кінця. Я тільки зупинилася, щоб озирнутися найд. Бо участь у конкурсі - це великий труд, накопичений досвід, можливість спілкуватися і колегами; це - впевненість у своїх силах, подальше вдосконалення своєї педагогічної майстерності, впровадження у життя педагогічних Ідей та знахідок.

Та набути досвіду мені вдалося не тільки завдяки своїй наполегливості та ініціативі, а й підтримці, наставництву людей, які завжди поруч у важкі та радісні хвилини, допомагають та вселяють віру у свої сили. Це - колектив багатопрофільної гімназії «Гармонія», в якому я працюю більше 1З років та методисти НМЦ, вони - мої добрі друзі та мудрі порадники.

Я щоранку заходжу у клас,

На дитячих обличчях – усміх.

Чого варта я, діти, без вас?

Ви – натхнення моє, мій успіх!

За плечима – минулі роки,

Але й досвід прийшов із роками.

Що я варта без вас, батьки?

Я безмежно люблю вас, я з вами!

Щоб любові вогонь не згас,

Щоб віддать  дітям серце і душу,

Я щоранку заходжу у клас:

Я – учитель, я вчити мушу!